тріпонути

ТРІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого – що і без прям. дод., розм.

1. Підсил. до трі́пнути.

Чайка тріпонула крилами і впала на сніг (М. Трублаїні);

Зінько хвацько тріпонув чубом (В. Кучер);

Командуючий привітно тріпонув його руку (Іван Ле і О. Левада).

2. Підсил. до тріпну́ти.

[Коломійчиха:] Похвалятися здумав! Та я тебе як тріпону!.. (М. Старицький);

Комсомолець вхопив з голови промовця гаптовану плисову тюбетейку і з усього розмаху тріпонув нею по його обличчю (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. тріпонути — тріпону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тріпонути — -ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех., розм. 1》 Підсил. до тріпнути. 2》 Підсил. до тріпнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тріпонути — БИ́ТИСЯ (робити різкі, судорожні рухи всім тілом), ПОБИВА́ТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) підсил., ТРІПОТА́ТИСЯ підсил. — Док.: ті́пнутися, ті́пнути, трі́пну́тися, тріпону́ти, тріпону́тися.  Словник синонімів української мови
4. тріпонути — ТРІПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., розм. 1. Підсил. до трі́пнути. Чайка тріпонула крилами і впала на сніг (Трубл., Крила.., 1947, 6); Зінько хвацько тріпонув чубом (Кучер, Прощай..  Словник української мови в 11 томах