тужба

ТУЖБА́, и́, ж., рідко.

Те саме, що тужі́ння.

Занудивсь я тяжко, – Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (П. Грабовський);

Плач і тужба в хаті. У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. тужба — тужба́ іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. тужба — -и, ж., рідко. Те саме, що тужіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тужба — ГОЛОСІ́ННЯ (плач-пісня на похоронах та в деяких інших обрядах), ПЛАЧ, ТУЖІ́ННЯ, ПОБИВА́ННЯ, ТУЖБА́ рідше, ЗАВО́ДИНИ розм., ЗА́ВОДИ розм., ПРИЧИТА́ННЯ розм., ПРИЧИ́ТУВАННЯ розм.  Словник синонімів української мови
4. тужба — ТУЖБА́, и́, ж., рідко. Те саме, що тужі́ння. Занудивсь я тяжко, — Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (Граб., І, 1959, 218); Плач і тужба в хаті. У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (Головко, II, 1957, 319).  Словник української мови в 11 томах
5. тужба — Тужба, -би ж. = тужіння. Я прийшов до них, а там така тужба та плач. Александров. у. (Залюб.).  Словник української мови Грінченка