туманище

ТУМА́НИЩЕ, а, ч.

Збільш. до тума́н¹ 1, 5.

Туманище розлігся такий, що на будинку по той бік вулиці й вікна позникали (Ю. Шовкопляс);

– От іще туманище! – скрикнула пані, обертаючись оп'ять [знову] до нього (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. туманище — тума́нище іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. туманище — -а, ч. Збільш. до туман I 1), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. туманище — ТУМА́НИЩЕ, а, ч. Збільш. до тума́н¹ 1, 5. Туманище розлігся такий, що на будинку по той бік вулиці й вікна позникали (Шовк., Людина.., 1962, 47); — От іще туманище! — скрикнула пані, обертаючись оп’ять [знову] до нього (Фр., VII, 1951, 168).  Словник української мови в 11 томах