тупо

ТУ́ПО.

Присл. до тупи́й.

Твої слова мені, як ніж, що тупо так проходить в горло... (В. Сосюра);

Вчився [Шимек] зразу тупо: голова, забита змалечку тяжкою нуждою, не швидко могла приспособитись [пристосуватися] до приймання шкільної науки (І. Франко);

Остап влип у вікно, нудно, тупо позирав на заболочене .. подвір'я (К. Гордієнко);

– Буду вмирати з голоду... буду вмирати з голоду, – тупо твердила [Маруся] собі в душі і не брала нічого до уст (Г. Хоткевич);

У нього ревматизм крутив ноги, і дід болісно прислухався до німого ниття, до раптового наштрикування, яке то гостро, то тупо підпалювало болем його тіло (Є. Гуцало);

В кімнаті по-гадючому сичить старосвітський годинник і починає тупо відбивати години (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. тупо — ту́по прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тупо — присл. Просто, банально; без смислу. Як би тупо це не звучало, найкращі мої критики сидять по пивних та барах (Єва). Твої жінки стовбичать тупо в чергах без кінця (В. Неборак).  Словник сучасного українського сленгу
3. тупо — Присл. до тупий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тупо — ТУ́ПО. Присл. до тупи́й. Твої слова мені, як ніж, що тупо так проходить в горло… (Сос., І, 1957, 233); Вчився [Шимек] зразу тупо: голова, забита змалечку тяжкою нуждою, не швидко могла приспособитись [пристосуватися] до приймання шкільної науки (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. тупо — Тупо нар. Тупо.  Словник української мови Грінченка