турботливий

ТУРБО́ТЛИВИЙ, а, е.

Який виявляє турботу (у 1, 2 знач.); уважний, дбайливий.

В тилу, на переформуванні, на відпочинку він був добрим господарем, турботливим батьком. Уболівав, чи добре розміщені солдати, чи нечас би попрати білизну (Ю. Бедзик);

Привітно посміхнулась [Настуся] йому назустріч, а він .. був приємно вражений присутністю цієї турботливої дівчинки (Ю. Збанацький);

// Який виражає турботу.

– Що з вами, молодичко? Невже вас поранено? – задзвенів над Горпиною турботливий Панасів голос (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. турботливий — турбо́тливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. турботливий — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. турботливий — -а, -е. Який виявляє турботу (в 1, 2 знач.); уважний, дбайливий. || Який виражає турботу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. турботливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось).  Словник синонімів української мови
5. турботливий — ТУРБО́ТЛИВИЙ, а, е. Який виявляє турботу (в 1, 2 знач.); уважний, дбайливий. В тилу, на переформуванні, на відпочинку він був добрим господарем, турботливим батьком. Уболівав, чи добре розміщені солдати, чи нечас би попрати білизну (Ю. Бедзик, Полки..  Словник української мови в 11 томах