турботливий

турбо́тливий

-а, -е.

Який виявляє турботу (в 1, 2 знач.); уважний, дбайливий.

|| Який виражає турботу.

Значення в інших словниках

1. турботливий — турбо́тливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. турботливий — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. турботливий — ТУРБО́ТЛИВИЙ, а, е. Який виявляє турботу (у 1, 2 знач.); уважний, дбайливий. В тилу, на переформуванні, на відпочинку він був добрим господарем, турботливим батьком. Уболівав, чи добре розміщені солдати, чи нечас би попрати білизну (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. турботливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось).  Словник синонімів української мови
5. турботливий — ТУРБО́ТЛИВИЙ, а, е. Який виявляє турботу (в 1, 2 знач.); уважний, дбайливий. В тилу, на переформуванні, на відпочинку він був добрим господарем, турботливим батьком. Уболівав, чи добре розміщені солдати, чи нечас би попрати білизну (Ю. Бедзик, Полки..  Словник української мови в 11 томах