турботливий

ТУРБО́ТЛИВИЙ, а, е. Який виявляє турботу (в 1, 2 знач.); уважний, дбайливий.

В тилу, на переформуванні, на відпочинку він був добрим господарем, турботливим батьком. Уболівав, чи добре розміщені солдати, чи нечас би попрати білизну (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 96);

Привітно посміхнулась [Настуся] йому назустріч, а він.. був приємно вражений присутністю цієї турботливої дівчинки (Збан., Сеспель, 1961, 344);

// Який виражає турботу.

— Що з вами, молодичко? Невже вас поранено? — задзвенів над Горпиною турботливий Панасів голос (Тулуб, Людолови, І, 1957, 457).

Значення в інших словниках

1. турботливий — турбо́тливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. турботливий — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. турботливий — ТУРБО́ТЛИВИЙ, а, е. Який виявляє турботу (у 1, 2 знач.); уважний, дбайливий. В тилу, на переформуванні, на відпочинку він був добрим господарем, турботливим батьком. Уболівав, чи добре розміщені солдати, чи нечас би попрати білизну (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. турботливий — -а, -е. Який виявляє турботу (в 1, 2 знач.); уважний, дбайливий. || Який виражає турботу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. турботливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось).  Словник синонімів української мови