турченя

ТУРЧЕНЯ́, ня́ти, ТУРЧА́, а́ти, с.

Дитина турка.

[Настя:] Ти жінка нечистого турка, ворога нашої України, породила отих нечистих турченят, що, може, колись спалять не один раз наш Богуслав..! (І. Нечуй-Левицький);

Голопузі замурзані турченята повзали в поросі перед мурами султанського палацу (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. турченя — турченя́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. турченя — -яти, турча, -ати, с. Дитина турка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. турченя — Турченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. турченя — ТУРЧЕНЯ́, я́ти, ТУРЧА́, а́ти, с. Дитина турка. [Настя:] Ти жінка нечистого турка, ворога нашої України, породила отих нечистих турченят, що, може, колись спалять не один раз наш Богуслав..! (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах