турченя

ТУРЧЕНЯ́, я́ти, ТУРЧА́, а́ти, с. Дитина турка.

[Настя:] Ти жінка нечистого турка, ворога нашої України, породила отих нечистих турченят, що, може, колись спалять не один раз наш Богуслав..! (Н.-Лев., II, 1956, 454);

Голопузі замурзані турченята повзали в поросі перед мурами султанського палацу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 383).

Значення в інших словниках

1. турченя — турченя́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. турченя — ТУРЧЕНЯ́, ня́ти, ТУРЧА́, а́ти, с. Дитина турка. [Настя:] Ти жінка нечистого турка, ворога нашої України, породила отих нечистих турченят, що, може, колись спалять не один раз наш Богуслав..! (І.  Словник української мови у 20 томах
3. турченя — -яти, турча, -ати, с. Дитина турка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. турченя — Турченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)