тутешній

ТУТЕ́ШНІЙ, я, є.

Наявний у даному місці, характерний для даного місця; місцевий.

Вона [попадя] ні на хвилину не вгавала: то гудила порядки тутешні, то згадувала губернію і зітхала (Панас Мирний);

Розповів він Сахно навіть дещо з тутешніх звичаїв (Ю. Смолич);

З-за музичного павільйону назустріч їм іде учитель фізики тутешньої школи (О. Іваненко);

– Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство (Олесь Досвітній);

// Який мешкає або працює в даному місці.

Пішла слава, що Дратівна Маруся і горда, і пишна; за тутешніх парубків не хоче, а жде собі панича із-за моря (Г. Квітка-Основ'яненко);

Стежкою підіймаються люди – це чужі, не тутешні йдуть на заробітки в Таврію (Ю. Яновський);

– А ви хто? – Садівник тутешній, Мурашко (О. Гончар).

◇ (1) Без но́чі не туте́шній, ірон. – нікому не відомий, чужий для всіх.

– Братова приймила приймака, а він без ночі не тутешній, прожив три дні, та й шукай вітра в полі (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. тутешній — туте́шній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тутешній — див. МІСЦЕВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. тутешній — [тутешн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. тутешній — -я, -є. Наявний у даному місці, характерний для даного місця; місцевий. || Який мешкає або працює в даному місці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тутешній — без но́чі не туте́шній, ірон. Нікому не відомий, чужий для всіх. — Братова приймила приймака, а він без ночі не тутешній, прожив три дні, та й шукай вітра в полі (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
6. тутешній — МІСЦЕ́ВИЙ (який стосується певної місцевості, живе в якійсь місцевості тощо), ТУТЕ́ШНІЙ, ЕНДЕМІ́ЧНИЙ спец. (властивий даній місцевості, поширений в ній). Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (В.  Словник синонімів української мови
7. тутешній — Туте́шній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. тутешній — ТУТЕ́ШНІЙ, я, є. Наявний у даному місці, характерний для даного місця; місцевий. Вона [попадя] ні на хвилину не вгавала: то гудила порядки тутешні, то згадувала губернію і зітхала (Мирний, III, 1954, 193)...  Словник української мови в 11 томах
9. тутешній — Туте́шній, -я, -є Здѣшній. Ти, здається, не тутешній? Котл. Н. П. 382. Їм і байдуже, що діється наоколо і в тутешнім краї. Стор. МПр. 89.  Словник української мови Грінченка