тушити

ТУШИ́ТИ, шу́, шиш, недок., що.

Припиняти горіння чого-небудь; гасити.

Тижні у полум'ї корчився хутір .. Тижні тушили пекельну пожежу (О. Олесь);

На Герасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (П. Кочура);

* Образно. Узброїлись наші й погнали полки за полками обороняти австріяка од венгра [угорця], тушити пожежу, котра то там, то там прокидалася по Слов'янщині... (Панас Мирний);

// перен. Придушувати, приглушувати якесь сильне почуття (любов, гнів і т. ін.).

Мовчанка .. гнів тушить (Номис).

Значення в інших словниках

1. тушити — туши́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тушити — [тушитие] -шу, тушиеш; нак. -ши, -ш'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. тушити — моск. гасити гасити, вигашувати, вигасити, повигашувати, догашувати, догасити, подогашувати, загашувати, загасити, позагашувати, згашувати, погашувати, погасити, пригашувати, пригасити, попригашувати, угашувати, угасити, повгашувати, див. тухнути, (кухн.  Словник чужослів Павло Штепа
4. тушити — Свідчити, повідомляти; бажати; сповідатися  Словник застарілих та маловживаних слів
5. тушити — -шу, -шиш, недок., перех. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. || перен. Придушувати, приглушувати якесь сильне почуття (любов, гнів і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тушити — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. тушити — ТУШИ́ТИ, шу́, шиш, недок., перех. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. Тижні у полум’ї корчився хутір.. Тижні тушили пекельну пожежу (Олесь, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. тушити — Туши́ти, -шу́, -шиш гл. 1) Тушить, гасить. За царя Горошка, як людей було трошка, як сніг горів, соломою тушили. Ном. № 6854. 2) Успокаивать. Мовчанка.... гнів тушить. Ном. № 1117.  Словник української мови Грінченка