тьмяний
ТЬМЯ́НИЙ, а, е.
1. Слабий, неяскравий (про світло, вогонь і т. ін.).
При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу (М. Коцюбинський);
Всі статуї в тьмяному світлі білої ночі здаються зовсім іншими, ніж удень (О. Іваненко);
Єдине віконце в сінях, загратоване, як і в канцелярії, звичайними тюремними гротами, ледве пропускало тьмяне світло місяця (З. Тулуб);
Безлюдна вуличка принишкла в сутінках, дрімала, блимаючи тьмяними вогниками (С. Журахович);
// Який дає мало світла, погано освітлює.
Увійшовши у вбогу хатку Грицькову, освічену поганенькою тьмяною лампою на стіні, троє товаришів побачили там усю сім'ю (Б. Грінченко);
// Сірий, похмурий, не сонячний, хмарний.
Тьмяний і короткий осінній день на очах згасав, але ліхтарів ще не запалювали (В. Козаченко);
// Слабо, погано освітлений, в який погано проникає світло; темний.
Глянувши просто – печера тьмяна під навислим камінням (М. Зеров);
Згадалася йому бідна, тьмяна халупчина, і каправий батько, і поморщена мовчазна мати (Мирослав Ірчан).
2. Без блиску, матовий.
Актриса лежала тихо і поволі намотувала пасмо свого темного, тьмяного волосся на тонкий, блідий палець (Леся Українка);
Неспокоєм і тривогою віє від тьмяного полиску зброї (В. Козаченко);
Ти пам'ятаєш? Десь іржали коні, і сонце падало за тьмяним морем трав, на землю маки кинувши червоні (В. Сосюра);
Сода і мило роблять фарбу тьмяною. Вода з нашатирним спиртом надає фарбі блиску (з наук. літ.);
// Мутний, непрозорий.
Вікна тьмянії, мов очі слабого, В хаті порожній самотньо, убого (Леся Українка);
Крізь тьмяне скло дверей видно, як Маша бере душ (І. Микитенко);
Стоїть на могилі [кам'яний богатир], дивиться великими очима в тьмяну далину (С. Скляренко);
// Який втратив яскравість; бляклий.
Від сонця акварельні фарби робляться тьмяними;
// Не сильний, не різкий.
Тьмяний блиск золота ударив у вічі (Н. Рибак);
Чорні лакові черевики блищали тьмяним лиском (Ю. Смолич);
// Темнуватий або темний.
Я пам'ятаю вечір тьмяний над Петербургом голубим: морозний блиск, і вітер п'яний, і над Ісаком – сизий дим (М. Драй-Хмара);
Та насуває хмара тьмяна, – невже на бурю, на грозу? (П. Тичина);
// Позбавлений чіткості, невиразний, розпливчастий; погано видний.
Над тьмяними обрисами далеких гір купчились низькі .. хмарки (В. Козаченко);
У задимленому сяйві ліхтаря ледве можна було побачити, як біля ковша вовтузились тьмяні постаті (М. Стельмах).
3. перен. Затьмарений, затуманений, невиразний (про очі, погляд і т. ін.).
Наче труп, сухий та жовтий, Син лежав на лоні в неї; Мертві, широко розкриті, Тьмяні, смутні в нього очі (Леся Українка);
У тьмяних очах Замули з'явились якісь недобрі блиски (І. Волошин);
– Читайте далі, батюшко, – простогнав Білоконь, прикипівши тьмяними очима до газети в руках отця Герасима (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)