тьмяніти
ТЬМЯНІ́ТИ, і́є, недок.
1. Ставати, робитися тьмяним.
Зорі тьмяніли від спалахів ракет, блиску гарматних залпів і пожеж (М. Ю. Тарновський);
Сонце зайшло. Рудий край тьмяніє, охолоджується. Над далеким Дніпром встає туман (В. Бабляк);
Обличчя коханої завжди в розлуці тьмяніє, никне в знаних дорогих рисах (Ю. Смолич);
* Образно. Голос, інтонація – важливі елементи ораторської майстерності – без них найкращі думки блякнуть, тьмяніють (з наук.-попул. літ.).
2. Виднітися невиразно, нечітко або бути позбавленим блиску, яскравості.
Віддалік ледь помітно тьмяніли гори (Д. Ткач);
В руках моїх стертим глянцем тьмяніє фотокартка (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)