тьмяніти
ТЬМЯНІ́ТИ, і́є, недок.
1. Ставати, робитися тьмяним.
Зорі тьмяніли від спалахів ракет, блиску гарматних залпів і пожеж (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 84);
Сонце зайшло. Рудий край тьмяніє, охолоджується. Над далеким Дніпром встає туман (Бабляк, Літопис.., 1961, 122);
Обличчя коханої завжди в розлуці тьмяніє, никне в знаних дорогих рисах (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 173);
*Образно. Голос, інтонація — важливі елементи ораторської майстерності — без них найкращі думки блякнуть, тьмяніють (Наука.., 6, 1969, 40).
2. Виднітися невиразно, нечітко або бути позбавленим блиску, яскравості.
Віддалік ледь помітно тьмяніли гори (Ткач, Жди.., 1959, 31);
В руках моїх стертим глянцем тьмяніє фотокартка (Кол., На фронті.., 1959, 114).
Словник української мови (СУМ-11)