тюпки

ТЮ́ПКИ, присл., розм.

Нешвидким бігом; дрібною риссю.

[Пилип:] Гляди ж мені, не жени коней, їдь тюпки, по-хазяйськи (І. Карпенко-Карий);

[Вустя:] Мамо! Зараз казали посесор, що бачили татка за селом, вже татко їдуть додому. Посесор тюпки.., а татко їдуть ходою, бо з кладдю! (М. Кропивницький);

Слідом тюпки рушила кінна розвідка (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. тюпки — тю́пки прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. тюпки — див. поволі  Словник синонімів Вусика
3. тюпки — присл., розм. Нешвидким бігом; дрібною риссю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тюпки — ПІ́ДТЮПЦЕМ розм. (дрібними швидкими кроками, майже бігом), ПІ́ДТЮПКИ розм., ТЮПЦЕ́М розм., ТЮ́ПКИ розм., ПІ́ДБІГЦЕМ розм. Не йшов вулицею.., а підтюпцем, городами та левадами біг, перескакував рівчаки (Д.  Словник синонімів української мови
5. тюпки — Тю́пки, тюпце́м, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тюпки — ТЮ́ПКИ, присл., розм. Нешвидким бігом; дрібною риссю. [Пилип:] Гляди ж мені, не жени коней, їдь тюпки, по-хазяйськи (К.-Карий, І, 1960, 465); [Вустя:] Мамо! Зараз казали посесор, що бачили татка за селом, вже татко їдуть додому. Посесор тюпки..  Словник української мови в 11 томах
7. тюпки — Тюпки нар. Рысцой. Він поїхав собі тюпки. Г. Барв. 15. Тюпки їдь, а то замучиш її. Грин. II. 100. Побіг тюпки. Черк. у.  Словник української мови Грінченка