тюпцем
ТЮПЦЕ́М, присл., розм.
Те саме, що тю́пки.
– Я повинен точно знати, куди він іде, цей поїзд. Я вже накатався! – і метнувся тюпцем вздовж платформи (С. Олійник);
Кілька чоловік похапцем почали пробиратися до дверей. За ними тюпцем подався і начальник штабу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)