тюпцем

ПІ́ДТЮПЦЕМ розм. (дрібними швидкими кроками, майже бігом), ПІ́ДТЮПКИ розм., ТЮПЦЕ́М розм., ТЮ́ПКИ розм., ПІ́ДБІГЦЕМ розм. Не йшов вулицею.., а підтюпцем, городами та левадами біг, перескакував рівчаки (Д. Бедзик); Жеребець, що підтюпки біг по хутору, почав форкати (В. Москалець); Тюпцем спішив Петро Кузьмич — Чи в кабінет, чи в дім на піч? (С. Олійник); Біля яру Кургуз спинив коня, кинув віжки йому на спину і підбігцем подався до гурту (П. Кочура). — Пор. біго́м, ри́ссю.

РИ́ССЮ (про біг коня — швидким алюром), КЛУ́СОМ, КЛУ́СА, ТЮ́ПКИ розм., ТЮПЦЕ́М розм. (дрібним алюром). Коні.. рвонулись риссю (Ю. Збанацький); Коні біжать клуса (клусом) (Словник Б. Грінченка); Слідом тюпки рушила кінна розвідка (П. Панч). — Пор. пі́дтюпцем.

Значення в інших словниках

1. тюпцем — тюпце́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. тюпцем — пр., підтюпцем, труськом; тюпки.  Словник синонімів Караванського
3. тюпцем — див. жваво; поволі  Словник синонімів Вусика
4. тюпцем — ТЮПЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що тю́пки. – Я повинен точно знати, куди він іде, цей поїзд. Я вже накатався! – і метнувся тюпцем вздовж платформи (С. Олійник); Кілька чоловік похапцем почали пробиратися до дверей. За ними тюпцем подався і начальник штабу (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
5. тюпцем — присл., розм. Те саме, що тюпки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тюпцем — ТЮПЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що тю́пки. — Я повинен точно знати, куди він іде, цей поїзд. Я вже накатався! — і метнувся тюпцем вздовж платформи (С. Ол., З книги життя, 1968, 109); Кілька чоловік похапцем почали пробиратися до дверей.  Словник української мови в 11 томах
7. тюпцем — Тюпцем нар. = тюпки. І ходою, і тюпцем.  Словник української мови Грінченка