тюпки
ТЮ́ПКИ, присл., розм. Нешвидким бігом; дрібною риссю.
[Пилип:] Гляди ж мені, не жени коней, їдь тюпки, по-хазяйськи (К.-Карий, І, 1960, 465);
[Вустя:] Мамо! Зараз казали посесор, що бачили татка за селом, вже татко їдуть додому. Посесор тюпки.., а татко їдуть ходою, бо з кладдю! (Кроп., II, 1958, 204);
Слідом тюпки рушила кінна розвідка (Панч, В дорозі, 1959, 92).
Словник української мови (СУМ-11)