тютюн
ТЮТЮ́Н, у́, ч.
1. Трав'яниста рослина родини пасльонових, в листі якої міститься нікотин.
Тютюн вирощують розсадою в парниках і на грядках, а потім з настанням теплої погоди висаджують на полі (з наук. літ.);
Запахла осінь в'ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом (М. Рильський);
// Висушені й подрібнені листки та стебла цієї рослини, які використовуються для куріння, нюхання, жування.
Стара циганка накладала червону люльку свіжим тютюном і вигідно мостилася на призьбі (М. Коцюбинський);
Курив він такий лютий тютюн, що коло нього ніхто не міг стояти (О. Довженко).
2. Трав'яниста декоративна рослина з запашними білими, рожевими або світло-фіолетовими квітками.
В центрі здіймалася клумба, засаджена резедою, матіолою, тютюном (М. Трублаїні);
Тютюн і маргаритки сіяла .. челядь для себе (Ю. Смолич).
(1) Ню́хальний тютю́н – мелений тютюн, приготовлений для нюхання.
– Іван Федорович наготував на долоні нюхального тютюну і наче чекав, коли його спитають (М. Трублаїні);
Покури́ти тютю́н (цига́рку і т. ін.) див. покури́ти¹;
Поку́рювати тютю́н (самоса́д і т. ін.) див. поку́рювати;
Тягти́ (тягну́ти) тютю́н (махо́рку, цига́рку, лю́льку, з лю́льки і т. ін.) див. тягти́.
◇ (2) Ді́ло тютюно́м па́хне (д) див. ді́ло;
Ні за поню́шку (за по́нюх, за нюх) таба́ки (рідше тютюну́) див. поню́шка;
Поню́хати таба́ки (тютюну́) див. поню́хати.
Словник української мови (СУМ-20)