тютюнець
ТЮТЮНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Пестл. до тютю́н 1.
Еней, по човну походжая [походжаючи], Роменський тютюнець курив (І. Котляревський);
Яким Іванович починав крутити цигарку, щедро частуючи тютюнцем і Тургана (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)