тютюнець
ТЮТЮНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Пестл. до тютю́н 1.
Еней, по човну походжая [походжаючи], Роменський тютюнець курив (Котл., І, 1952, 164);
Яким Іванович починав крутити цигарку, щедро частуючи тютюнцем і Тургана (Збан., Сеспель, 1961, 79).
Словник української мови (СУМ-11)