тяганина
ТЯГАНИ́НА, и, ж.
1. Повільне виконання справи, супроводжуване зайвими формальностями; зволікання.
– В нас без усякої тяганини нарізку вихлопотали [виклопотали]. Уже й землеміри приїхали, плани складають (А. Головко).
2. Справа, суперечка, яка виникає при зіткненні чиїх-небудь інтересів, завдає багато клопоту і розтягується на довгий час.
Балабуха стояв ні в сих ні в тих. Він не сподівався такої притичини, щоб йому довелось мати тяганину з громадою (І. Нечуй-Левицький);
[Андрій:] Ніколи ми не сварилися я тобою і ніякої тяганини промеж нас не було (М. Кропивницький);
// заст. Про судову справу.
Поїхав Василь до секретаря Чижика, повіз три мішки пшениці й десять рублів грошей. Завів тяганину (Панас Мирний);
Не вигоріло діло раз, то, навряд, щоб вигоріло вдруге після стількох років тяганини по судах (М. Стельмах).
3. Шум, безладний рух, метушня і т. ін.
В далекій прихожій почувсь шумта тяганина роздягання (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)