тяжче
ТЯ́ЖЧЕ, присл.
Вищ. ст. до тя́жко.
[Елеазар:] Гнітить нас ганьба тяжче від кайданів, гризе нас гірше, ніж залізні пута (Леся Українка);
Печаль все тяжче залягала в Марійчині очі, іноді аж сизими робила їх (М. Стельмах);
// у знач. присудк. сл.
Пам'ять серця, – о, вона жорстока, Та без неї тяжче, як при ній! (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)