тяжче
ТЯ́ЖЧЕ, присл. Вищ. ст. до тя́жко.
[Елеазар:] Гнітить нас ганьба тяжче від кайданів, гризе нас гірше, ніж залізні пута (Л. Укр., II, 1951, 146);
Печаль все тяжче залягала в Марійчині очі, іноді аж сизими робила їх (Стельмах, II, 1962, 234);
// у знач. присудк. сл.
Пам’ять серця, — о, вона жорстока, Та без неї тяжче, як при ній! (Рильський, III, 1961, 323).
Словник української мови (СУМ-11)