тям
ТЯМ, у, ч., розм., рідко.
Те саме, що тя́ма.
Щоб я, буває, на путі Не розгубила людський тям, Живила помисли святі Твоїм життям, своїм життям (Л. Забашта).
◇ (1) Без тя́му – те саме, що Без тя́ми (рідше без тя́мки, без тя́мку) [в голові́] (див. тя́ма).
Чіпка без тяму поволік ноги далі (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)