тям

ТЯМ, у, ч., розм., рідко. То саме, що тя́ма.

Щоб я, буває, на путі Не розгубила людський тям, Живила помисли святі Твоїм життям, своїм життям (Забашта, Вибр., 1958, 176).

◊ Без тя́му — те саме, що Без тя́ми ( див. тя́ма).

Чіпка без тяму поволік ноги далі (Мирний, І, 1949, 286).

Значення в інших словниках

1. тям — тям іменник чоловічого роду тяма розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. тям — ТЯМ, у, ч., розм., рідко. Те саме, що тя́ма. Щоб я, буває, на путі Не розгубила людський тям, Живила помисли святі Твоїм життям, своїм життям (Л. Забашта). ◇ (1) Без тя́му – те саме, що Без тя́ми (рідше без тя́мки, без тя́мку) [в голові́] (див. тя́ма).  Словник української мови у 20 томах
3. тям — -у, ч., розм., рідко. Те саме, що тяма.  Великий тлумачний словник сучасної мови