тяжіти

ТЯЖІ́ТИ, тяжі́ю, тяжі́єш і тяжу́, тяжи́ш, недок.

1. Притягуватися до чого-небудь під впливом сили тяжіння.

Всі речі природні У світовому просторі додолу тяжать прямовисно (Зеров, Вибр., 1966, 163).

2. Мати потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь.

Всупереч усім переслідуванням і перешкодам демократична молодь тяжіла до революційної творчості Шевченка (Рад. літ-во, 2, 1964, 46).

3. Мати потребу зв’язку з ким-, чим-небудь, мати зв’язок з чим-небудь як центром певного впливу.

Відривати міста від сіл і округів, що економічно тяжіють до них, через «національний» момент безглуздо і неможливо (Ленін, 24, 1972, 144);

Своїми культурними традиціями Покуття впродовж століть тяжіло до великих українських земель (Мас., Під небом.., 1961, 68).

4. Нависати над чим-небудь, височіти у просторі (про щось дуже велике, важке).

Море стелеться чорним важким оксамитом, Небо і чорне, і хмарне тяжіє вгорі (Л. Укр., І, 1951, 245);

*Образно. Нападу гроза тяжить над цілим краєм (Зеров, Вибр., 1966, 391);

// перен. Бути тягарем (у 3 знач.) для когось; гнітити, мучити.

Таємниця, що спершу приємно непокоїла її, згодом почала невимовно тяжіти (Вільде, Сестри.., 1958, 12);

[Руфін:] Ти забуваєш: на мені ще й інші обвинувачення тяжать (Л. Укр., II, 1951, 470).

5. перен. Тримати у своїй владі кого-, що-небудь; панувати над ким-, чим-небудь.

Безпросвітна темрява тяжіла над трудовим людом. Можливість вчитися мали лише діти заможних (Ком. Укр., 6, 1968, 24);

Ганна — мати Гната, над якою тяжить приватна власність, ворогує з рідними дітьми (Іст. укр. літ., І, 1954, 461).

Значення в інших словниках

1. тяжіти — тяжі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тяжіти — (додолу) тягтися, притягатися; (до чого) мати потяг, прагнути; (- хмари) нависати, виснути; (над ким) висіти тінню <�невідступно>, тиснути на кого.  Словник синонімів Караванського
3. тяжіти — ТЯЖІ́ТИ, тяжі́ю, тяжі́єш і тяжу́, тяжи́ш, недок. 1. Притягуватися до чого-небудь під впливом сили тяжіння. Всі речі природні У світовому просторі додолу тяжать прямовисно (М. Зеров). 2. Мати потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. тяжіти — тяжію, тяжієш і тяжу, тяжиш, недок. 1》 Притягуватися до чого-небудь під впливом сили тяжіння. 2》 Мати потяг, прихильність, пристрасть до кого-, чого-небудь. 3》 Мати потребу зв'язку з ким-, чим-небудь, мати зв'язок з чим-небудь як центром певного впливу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тяжіти — Тяжі́ти, -жу́, -жи́ш, -жа́ть до чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)