тілистий
ТІЛИ́СТИЙ, а, е.
1. Огрядний, повний тілом (про людину).
Вона піджидала Христі, важкої тілистої Христі, що повагом спускалася з гори (Панас Мирний);
Пані тая, молода й прехороша, товстою ще не стала в свої вісімнадцять років, але вже була, тілиста (О. Ільченко);
Ненадійний пристрій не витримав ваги тілистого запорожця, і він каменем шубовснувся в воду (С. Добровольський);
// Угодований, ситий (про тварину).
Повз вікно промчав тілистий вороний коник, запряжений у .. козирки (С. Добровольський);
Широким колом розбрелись по пасовиську дебелі, тілисті корови (Є. Кротевич);
// Міцний, кремезний.
– Ах ти, псяюхо, – вигукнула теща... – і лясь його по образу і подобію божому. А в неї рука тілиста... (Ю. Мельничук).
2. рідко. Те саме, що тіле́сний 4.
На руках тілистої барви рукавички аж по лікті, на ногах білі атласові черевички – отак увійшла Регіна до салону (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)