тілечко
ТІ́ЛЕЧКО¹, а, с., рідко.
Зменш.-пестл. до ті́ло 2, 4.
Все щупленьке, рівненьке тілечко, вся оця мила істота до того стала нараз дорогою Василеві, що, якби хто сказав умерти, – вмер би за неї (Г. Хоткевич);
Наші тілечка з ефіру, Наші крильця з вітерків; Відкіля ми прилетіли – Ми не знаєм од віків (Я. Щоголів).
ТІ́ЛЕЧКО², присл., діал.
Зменш. до ті́льки і ті́лько.
– Нема Охріма Горобця. Тілечко був тут і як крізь землю провалився (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)