тісненький
ТІСНЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл.
Досить тісний.
Помешкання вчителя було також тісненьке (Л. Мартович);
Ціла юрба кинулася по тісненькім подвір'ю, по всіх закутках, порпають, нюхають .. – Лиса ані сліду нема (І. Франко);
Що значить – в якомусь куточку Бути господарем справжнім, хоча б і тісненького ґрунту! (М. Зеров);
По обидва .. боки довгої зали йшли рядочками тісненькі й вузенькі кімнатки, в котрих нігде було й повернутись гаразд (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)