тісненький
ТІСНЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл. Досить тісний.
Помешкання вчителя було також тісненьке. Ще для Броні воно вистачало, але жонатий чоловік не мав би де поміститися з родиною (Март., Тв., 1954, 454);
Ціла юрба кинулася по тісненькім подвір’ю, по всіх закутках, порпають, нюхають.. — Лиса ані сліду нема (Фр., IV, 1950, 92);
Що значить — в якомусь куточку Бути господарем справжнім, хоча б і тісненького грунту! (Зеров, Вибр., 1966, 353).
Словник української мови (СУМ-11)