тіснити
ТІСНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., кого, що.
1. Робити тісним, вузьким, позбавляти місця, простору те, що пролягає де-небудь.
Вузьку, покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці, маленькі, темні (М. Коцюбинський);
* Образно. На захід ріку тіснило безмір'я неозорих полів пана Стадницького (М. Стельмах);
Комиш шумів. Він їжився перед нею тіснив з боків, настигав іззаду, ловив корінням за ноги колові різав шорстким листом (М. Коцюбинський);
// перен. Позбавляти відчуття легкості, невимушеності, містячись близько біля кого-небудь, бути завадою, перешкодою для когось.
Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив, тіснив (І. Франко).
2. Наближаючись, підходячи близько, впритул, примушувати відходити, відступати з певного місця; відтісняти.
І почалося полювання. Судна тіснили дельфінів на малі глибини (з наук.-попул. літ.);
Матрос недобре посиміхнувся, .. і ступив уперед, тіснячи своєю велетенською статурою маленьку проти нього постать (Б. Антоненко-Давидович);
// Примушувати (ворога) відступати, відходити з зайнятих позицій.
Яничари вихопилися з рову й кинулися на козаків, що дерлись по схилу кавальєру, й почали тіснити чорноморців (С. Добровольський);
// перен. Обмежувати сферу розповсюдження, заміняти собою, результатами своєї діяльності.
Людина інтенсивно створює нову, не бачену досі на землі штучну природу. Вона тіснить органічну природу і, ясна річ, несе із собою нову атмосферу, нове середовище (з наук.-попул. літ.);
Коли литвини опиралися на католицькій Польщі й тіснили православних, православні хотіли опертися на православній Волощині і особливо на Москві (М. Грушевський).
3. перен. Переслідувати, гнітити (у 2 знач.).
За ту ж бо материзну її й тіснили, щоб скорійш [скоріше] із світу зійшла (Ганна Барвінок);
Все перепробував я, щоб од серця його [Ерота] одігнати, Але зусюди мене бог невблаганний тіснив (М. Зеров);
// Гнобити.
– Панові, звісно, така річ не полюбилася. Почав нас тіснити, почав давити, – нема життя нашому братові (Панас Мирний).
4. Стискати (груди, серце і т. ін.), спирати дихання, не давати, заважати вільно дихати.
Понад травою стиха жар німий .. Тіснить у грудях дух і сліпить око (П. Куліш);
// безос.
В хаті душило, тіснило його (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)