увиватися
УВИВА́ТИСЯ¹ (ВВИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВИ́ТИСЯ (ВВИ́ТИСЯ), ув'ю́ся, ув'є́шся; мн. ув'ю́ться; док., розм.
1. тільки недок. Вигинатися то в один, то в інший бік; звиватися;
// Звивисто пролягати, протікати (про дорогу, річку і т. ін.).
Від хуторця один шлях вився-увивався до .. гаю (Марко Вовчок).
2. перев. док. Стати обвитим чим-небудь.
Окіп поріс чорнобиллю, шипшиною, увився березкою, хмелем, а дно рову укрилося широколистою лопушиною, зеленою бугилою (Панас Мирний).
3. тільки недок. Перебуваючи де-небудь, біля чогось, весь час рухатися в різних напрямках.
Табуном увивалися [голуби] коло хати, і він залюбки годував їх щоранку (А. Крушельницький);
В повітрі літав, увивався короткокрилий літак (В. Собко);
// Швидко рухатися, переміщатися з місця на місце.
Піді мною звільна плавали грубі, червонопері клені, увивалися срібні уклії, ліниво в глибині дрімали товсті корони (І. Франко).
4. тільки недок., біля (коло, навколо) кого, перен. Постійно бути у когось на очах, вертітися біля когось, домагаючись уваги або виявляючи її.
Ястшембському вона [панна Броніслава] сподобалась, а її тисячі якраз підходили під його плани .. Тітка Ястшембського увивалась коло панни Броніслави з усієї сили (І. Нечуй-Левицький);
Злився він [Тит Назарович] на Лідію Григорівну, яка не звертала на нього уваги, а весь вечір увивалась то біля Миколи Івановича, то біля Кужеля (Ю. Збанацький);
// Догоджати кому-небудь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, чекаючи вигоди, користі.
Панські синки увивались коло нього, лестили йому, бо Франко був їм дуже потрібний (П. Колесник);
– Хто ж вас просив хвалити мене? Хваліть отих вертлявих приспішників, які біля вас і вдень, і вночі увиваються (М. Стельмах);
// також за ким. Залицятися до кого-небудь, упадати за ким-небудь.
Чи на музиках, чи на весіллях увивається коло Марини чорнобривий ткач Микола (І. Нечуй-Левицький);
Біля Ліни навперебій увивались хлопці, змагаючись між собою в дотепах, жартах, кожен намагався заволодіти її увагою (Яків Баш).
УВИВА́ТИСЯ² (ВВИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВИНУ́ТИСЯ (ВВИНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док., біля (коло) чого, з чим, також без дод., діал.
Управлятися (з роботою).
Стара баба якось мусила увиватись, мусила встигати: і топила, і варила, і сорочки прала в ополонці на холоді та на вітрі (І. Нечуй-Левицький);
Олена вже калачі пекла дожинкові, увивалася біля печі, а він стежив за нею й задоволено посміхався, яка в нього жінка... (М. Томчаній);
Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)