угодний
УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ), а, е.
1. рідко. Який відповідає волі, бажанню, смакам кого-небудь; приємний, до вподоби комусь.
Мати тим тільки свою журбу тішить, що сеє безталання Катрине буде батькові вгодне (Марко Вовчок);
Правду казав сват: “На мою дитину не зажалієтесь, каже. Я годував її, щоб вона і Богові, й людям угодна була” (А. Тесленко);
– Та стривай! Не гарячкуй! Не вгодний той купець, знайдемо іншого! (А. Головко).
2. заст. За релігійними уявленнями – приємний Богові, гідний заступництва Бога.
[Василь:] Здорові були, святії угодниці. [Сестра Серахвима:] То ще як господь сподобить бути йому вгодними, а поти тілько черниці (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)