Словник синонімів української мови

угодний

ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ (ВТІШЛИВИЙ), УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ) заст., БЛА́ГОСНИЙ заст., ОХВІ́ТНИЙ діал.; ДОЛА́ДНИЙ (перев. про спів, музику тощо). Маруся замовкла і задумалась: їй.. не бажалось зачіпати в своїй душі смутну нотку в такий веселий, приємний час, поруч з милим (І. Нечуй-Левицький); (Яків:) Більше нічого не скажеш? (Мар'яна:) А що тобі сказати? (Яків:) Слово хороше (М. Зарудний); Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле (прислів'я); Уранці їхали, грудьми Повітря приязне впивали (М. Рильський); Славний вийшов сніданок у нас на пісочку між морем, що хлюпа під самі ноги, і боком барки!.. (М. Коцюбинський); Після напруження, після буйного льоту думок, цей спокій здався дівчині таким відрадним і бажаним (О. Донченко); Спать не можу й бачу сни: Десь немов садок розкішний, В нім квіток рядок утішний, В тихім сяєві весни (І. Франко); — Правду казав сват:.. На мою дитину не зажалієтесь, каже. Я годував її, щоб вона і Богові, й людям угодна була (А. Тесленко); Змусила (мелодія) море затамувати ритмічний подих прибою і завмерти в благосній дрімоті (О. Левада); Охвітна розмова; Зі шляху обізвалася неголосна доладна пісня (М. Стельмах). — Пор. 1. ні́жний.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. угодний — уго́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. угодний — УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ), а, е. 1. рідко. Який відповідає волі, бажанню, смакам кого-небудь; приємний, до вподоби комусь. Мати тим тільки свою журбу тішить, що сеє безталання Катрине буде батькові вгодне (Марко Вовчок); Правду казав сват...  Словник української мови у 20 томах
  3. угодний — (вгодний), -а, -е. 1》 рідко. Який відповідає волі, бажанню, смакам кого-небудь; приємний, до вподоби комусь. 2》 За релігійними уявленнями – приємний Богові, гідний заступництва Бога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. угодний — УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ), а, е. 1. рідко. Який відповідає волі, бажанню, смакам кого-небудь; приємний, до вподоби комусь. Мати тим тільки свою журбу тішить, що сеє безталання Катрине буде батькові вгодне (Вовчок, І, 1955, 224)...  Словник української мови в 11 томах
  5. угодний — Угодливий, угодний см. угоден.  Словник української мови Грінченка