угодований
УГОДО́ВАНИЙ (ВГОДО́ВАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. до угодува́ти.
Свині були великі, але худі, погано вгодовані (П. Оровецький);
Мар'ян Хомаха, виряджаючи Юрка в науку, заколов угодованого кабана й половину туші дав синові (С. Чорнобривець).
2. у знач. прикм. Який угодувався, ситий (про тварину).
Через дорогу, прямуючи на кукурудзяний масив, перебіг лінивий, вгодований, рудуватий на боках заєць (І. Рябокляч);
Дівчина сіпнула віжками – і вгодовані коні вихором вилетіли з двору (С. Добровольський);
// розм. Товстий, гладкий (про людину).
Вгодований економ, що весь час вертиться і завилює тут перед пані, запозирливо дивиться по черзі на панну й юнака (С. Васильченко);
Це був молодий ще, але натоптаний чоловік, кругловидий і вгодований (І. Микитенко);
В чайхані на нарах .. вели інтимну бесіду троє дорідних, вгодованих мусульман та один приїжджий (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)