угодовство
УГОДО́ВСТВО, а, с.
1. політ. Змова, зговір з ворогом, примиренське ставлення до ворожого табору.
Досить часто українцям закидали угодовство з німцями за часів війни (із журн.).
2. рідко. Не принципова поступка в чому-небудь, примирливе ставлення до того, хто його не заслуговує.
Хлопці, що раптом покинули Мусія й оточили Варю, нізащо не хотіли їй прощати угодовства (І. Кириленко);
Павлик засвоїв собі тон диктата і .. почав гостро критикувати їх за оспалість, лінивство і навіть угодовство (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)