угодовство
УГОДО́ВСТВО, а, с.
1. політ. Змова, зговір з ворогом, примиренське ставлення до ворожого табору.
Досить часто українцям закидали угодовство з німцями за часів війни (із журн.).
2. рідко. Не принципова поступка в чому-небудь, примирливе ставлення до того, хто його не заслуговує.
Хлопці, що раптом покинули Мусія й оточили Варю, нізащо не хотіли їй прощати угодовства (І. Кириленко);
Павлик засвоїв собі тон диктата і .. почав гостро критикувати їх за оспалість, лінивство і навіть угодовство (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- угодовство — угодо́вство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- угодовство — -а, с. 1》 політ. Змова, зговір з ворогом, примиренське ставлення до ворожого табору. 2》 рідко. Не принципова поступка в чому-небудь, примирливе ставлення до того, хто його не заслуговує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угодовство — Угодо́вство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- угодовство — УГОДО́ВСТВО, а, с. 1. політ. Змова, зговір з класовим ворогом, примиренське ставлення до ворожого табору. Угодовство меншовиків і есерів з капіталістами відбувалося під час усіх періодів російської революції то в одній, то в іншій формі (Ленін... Словник української мови в 11 томах