угодовство
УГОДО́ВСТВО, а, с.
1. політ. Змова, зговір з класовим ворогом, примиренське ставлення до ворожого табору.
Угодовство меншовиків і есерів з капіталістами відбувалося під час усіх періодів російської революції то в одній, то в іншій формі (Ленін, 34, 1973, 59);
В міру наростання суперечностей між трудящими і імущими класами й загострення класової боротьби всередині країни національна буржуазія проявляє все більшу схильність до угодовства з імперіалізмом і внутрішньою реакцією (Програма КПРС, 1961, 41).
2. рідко. Не принципова поступка в чому-небудь, примирливе ставлення до того, хто його не заслуговує.
Хлопці, що раптом покинули Мусія й оточили Варю, нізащо не хотіли їй прощати угодовства (Кир., Вибр., 1960, 39);
Павлик засвоїв собі тон диктата і.. почав гостро критикувати їх за оспалість, лінивство і навіть угодовство (Кол., Терен.., 1959, 348).
Значення в інших словниках
- угодовство — угодо́вство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- угодовство — УГОДО́ВСТВО, а, с. 1. політ. Змова, зговір з ворогом, примиренське ставлення до ворожого табору. Досить часто українцям закидали угодовство з німцями за часів війни (із журн.). 2. рідко. Словник української мови у 20 томах
- угодовство — -а, с. 1》 політ. Змова, зговір з ворогом, примиренське ставлення до ворожого табору. 2》 рідко. Не принципова поступка в чому-небудь, примирливе ставлення до того, хто його не заслуговує. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угодовство — Угодо́вство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)