ужинок

УЖИ́НОК (ВЖИ́НОК), нку, ч.

1. Загальна кількість зжатого на ниві хліба.

Звозили снопи, сіно, славний ужинок цього літа взяли люди з панського поля! (К. Гордієнко);

Ні вжинку – бодай півснопа (П. Воронько);

* Образно. Високий татарин, здоровий, як бик, витріщив очі й поводив ними навколо, немов збирав по обличчях ужинок гніву (М. Коцюбинський).

2. перен. Досягнення в якій-небудь галузі.

Творче літо Рильського було багате на поетичні ужинки (з наук. літ.);

Десять прем'єр на рік – такий творчий ужинок театру трагікомедій (А. Крижанівський);

Вбираючи в себе дорогоцінний ужинок віків, вона [людина] ще з дитинства переймається любов'ю до батьків, свого роду, краю, а відтак і до всієї Батьківщини (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ужинок — ужи́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ужинок — див. хліб  Словник синонімів Вусика
3. ужинок — Нку, ч. Загальна кількість зжатого на ниві хліба. Не ремствуй, що забідний був ужинок. Зате тяжкий. Як коливо — тяжкий. (ЧТ:61).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. ужинок — -нку, ч. Загальна кількість зжатого на ниві хліба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ужинок — Ужи́нок, -нку; ужи́нки, -нків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ужинок — УЖИ́НОК, нку, ч. Загальна кількість зжатого на ниві хліба. Звозили снопи, сіно, славний ужинок цього літа взяли люди з панського поля! (Горд., Чужу ниву.., 1947, 298); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
7. ужинок — Ужинок, -нку м. 1) Количество сжатаго на нивѣ хлѣба. 2) Часть нивы, сжатая хозяиномъ сосѣдней нивы.  Словник української мови Грінченка