ужити
УЖИ́ТИ¹ див. ужива́ти.
УЖИ́ТИ² (ВЖИ́ТИ), уживу́, уживе́ш, док., розм.
Зуміти, змогти зжитися з ким- або де-небудь.
– Тим і втікає молода жінка від свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка. – Ні одна без утеків не вживе (Ганна Барвінок);
Не вжив у Михайла старий через Палажку, що й до його сувора була (А. Тесленко);
– З землі не вилазимо. Так уже до неї позвикали, що тепер, чого доброго, коли й додому повернешся, то в хаті не вживеш (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)