ужитий

УЖИ́ТИЙ (ВЖИ́ТИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. до ужи́ти¹.

Сформульовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки стійкості, під якою пропонується розуміти здатність групи до тривалого функціонування та успішної протидії заходам, вжитим правоохоронними органами з метою викриття групи і притягнення її учасників до кримінальної відповідальності (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Який був у вжитку, використовувався.

Сірко .. забирав з кухні і виносив відро з ужитою водою (І. Сенченко).

Значення в інших словниках

1. ужитий — ужи́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ужитий — (вжитий), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до ужити I. 2》 у знач. прикм. Який був у вжитку, використовувався.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ужитий — УЖИ́ТИЙ (ВЖИ́ТИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ужи́ти¹. 2. у знач. прикм. Який був у вжитку, використовувався. Сірко.. забирав з кухні і виносив відро з ужитою водою (Сенч., Опов., 1959, 194).  Словник української мови в 11 томах