узвичаїтися
УЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док.
1. розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися.
Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати (А. Свидницький).
2. Зробитися звичайним, набути широкого вжитку, усталитися.
Більша повага тим, хто бiльшого заслуговував працею. Мабуть, колись у цьому не обходилося без зацiкавленостi, а тепер узвичаїлось, i, зробиш iнакше, осудять усiм селом (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)