узвишшя
УЗВИ́ШШЯ, я, с.
1. Гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості.
Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М. Терещенко);
Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П. Загребельний);
Перед невеликим узвишшям, густо присипаним снігом, Максим став і зняв шапку (Н. Рибак);
// Спеціально зроблене підвищення (поміст, постамент, майданчик і т. ін.).
На узвишші серед собору поставили гробницю (А. Хижняк).
2. рідко. Простір високо над землею.
В позахмарах сонце, там літак проліта, Летючи співає з синього узвишшя (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)