узвишшя
ВИСОТА́ (частина земної поверхні, вища від навколишнього простору), ВИСОЧИНА́, УЗВИ́ШШЯ рідко; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я) (невелика височина). Ходи сполучення пролягали вздовж висоти в обидва боки (В. Кучер); — Пам'ятаю вашу чітку атаку на височину Н. (Ю. Яновський); Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М. Терещенко); Узгір'я.. темно-синьою хмарою спускалося в море (Леся Українка); На взгір'ї.. вітряки крилами розмахують (А. Головко).
ПІДВИ́ЩЕННЯ (підвищене місце на поверхні землі), УЗВИ́ШШЯ, ПІДНЯТТЯ́ спец. Їхній візок викотився на підвищення; позаду, в уділлі, ледь видима лишалася Родимова садиба (П. Загребельний); Дорога вибігла на узвишшя. Внизу розстилалася долина (А. Хорунжий); В межах Байдаківської дільниці Олександрійського родовища спостерігається смуга куполоподібних піднять (з наукової літератури).
ПІДВИ́ЩЕННЯ (щось спеціально збудоване, влаштоване вище рівня землі, підлоги), УЗВИ́ШШЯ, ПРИМІ́СТ, ПРИМІ́СТКА, ПРИМО́СТКА діал.; ПО́ДІУМ (на естраді, в залі тощо). Посеред залу на змощеному з лав підвищенні стояла оббита кумачем труна (Л. Первомайський); — Люблю дивитись на нашого брата металурга.., що стоїть на своєму робочому місці, на узвишші (О. Гончар); Метью Фільдінг великою палицею своєю збиває статую з примосту (Леся Українка); Лягла (Санька) в хатині на примістці (Григорій Тютюнник); У схожому на темну печеру нефі височів подіум (О. Забужко).
Словник синонімів української мови