узвишшя —
УЗВИ́ШШЯ, я, с. 1. Гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М. Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П.
Словник української мови у 20 томах
узвишшя —
-я, с. 1》 Гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. || Спеціально зроблене підвищення (поміст, постамент і т. ін.). 2》 рідко. Простір високо над землею.
Великий тлумачний словник сучасної мови
узвишшя —
Просторе підвищення невеликої висоти і плоскої або горбкуватої поверхні.
Універсальний словник-енциклопедія
узвишшя —
ВИСОТА́ (частина земної поверхні, вища від навколишнього простору), ВИСОЧИНА́, УЗВИ́ШШЯ рідко; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я) (невелика височина). Ходи сполучення пролягали вздовж висоти в обидва боки (В. Кучер); — Пам'ятаю вашу чітку атаку на височину Н. (Ю.
Словник синонімів української мови
узвишшя —
УЗВИ́ШШЯ, я, с. 1. Гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (Тер., Щедра земля, 1956, 12); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (Загреб.
Словник української мови в 11 томах