узвишшя
УЗВИ́ШШЯ, я, с.
1. Гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості.
Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (Тер., Щедра земля, 1956, 12);
Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (Загреб., Диво, 1968, 84);
Перед невеликим узвишшям, густо присипаним снігом, Максим став і зняв шапку (Рибак, Час.., 1960, 239);
// Спеціально зроблене підвищення (поміст, постамент, майданчик і т. ін.).
На узвишші кам’янім, Мов живий, — товариш Ленін (Мур., Хороші сусіди, 1948, 51);
На узвишші серед собору поставили гробницю (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 23).
2. рідко. Простір високо над землею.
В позахмарах сонце, там літак проліта, Летючи співає з синього узвишшя (Ус., Дорогами.., 1951, 53).
Словник української мови (СУМ-11)