узвичаїтися
УЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док.
1. розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися.
Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати (Свидн., Люборацькі, 1955, 61).
2. Зробитися звичайним, набути широкого вжитку, усталитися.
Словник української мови (СУМ-11)