узвичаїтися —
узвича́їтися дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
узвичаїтися —
УЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док. 1. розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися. Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати (А. Свидницький).
Словник української мови у 20 томах
узвичаїтися —
-аюся, -аїшся, док. 1》 розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися. 2》 Зробитися звичайним, набути широкого вжитку, усталитися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
узвичаїтися —
ВЕСТИ́СЯ безос. (бути звичаєм, загальноприйнятим правилом), ВОДИ́ТИСЯ, ПОВО́ДИТИСЯ, УЗВИЧА́ЮВАТИСЯ, ЗАВЕ́ДЕНО безос.-присудк. сл. — Док.: повести́ся, узвича́їтися. Так велось у старосвітщину, що рада була старша од гетьмана (П.
Словник синонімів української мови
узвичаїтися —
УЗВИЧА́ЇТИСЯ, а́юся, а́їшся, док. 1. розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися. Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати (Свидн., Люборацькі, 1955, 61). 2. Зробитися звичайним, набути широкого вжитку, усталитися.
Словник української мови в 11 томах
узвичаїтися —
Узвича́їтися, -чаюся, -єшся гл. Привыкнуть, пріучиться. Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати. Св. Л. 87.
Словник української мови Грінченка