узда
УЗДА́, и́, ж., рідко.
Те саме, що вузде́чка.
Не раз безсонному здається Серед тяжких душевних мук, Що підо мною кінь несеться, Й узда висковзується з рук (І. Франко);
Як вітрові, нема йому спокою, Своє він серце сам і розрива, В безодню рине буйна голова – І кінь дзвенить уздою золотою (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)